Сомов Костянтин Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сомов.
Костянтин Сомов
рос. Константин Сомов
К. Сомов, автопортрет, 1899 р.
При народженніКостянтин Андрійович Сомов
Народження30 листопада 1869(1869-11-30)
Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Смерть6 травня 1936(1936-05-06) (66 років)
 Париж, Франція[1]
ПохованняСент-Женев'єв-де-Буа
Національністьросіянин
КраїнаРосійська імперія,Франція
Жанрпортрет,пейзаж, книжкова графіка
НавчанняПетербурзька Академія мистецтв
Діяльністьілюстратор, аквареліст, художник, художник-гравер
Напрямокреалізм
Творипортрет,пейзаж, книжкова графіка
БатькоAndrej Ivanovič Somovd
Роботи в колекціїФінська національна галерея, Тейт, Музей мистецтва Метрополітен[2], Третьяковська галерея, Ермітаж, Національна галерея Вірменії, Singer Larend, Російський музей, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна і Ашмолеан музей
Автограф
CMNS: Сомов Костянтин Андрійович у Вікісховищі

Костянтин Андрійович Сомов (рос. Константин Андреевич Сомов; нар. 30 листопада 1869, Санкт-Петербург — пом. 6 травня 1936, Париж) — російський художник і графік. Малював портрети, жанрові композиції, пейзажі, працював художником книги. Символіст, представник стилю «модерн», відомий картинами з куртуазними пасторально — театральними сценами, а-ля стиль «рококо». Учасник об'єднання «Світ мистецтва».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Загальна характеристика

[ред. | ред. код]

Сомова відносять до типових представників творчого об'єднання «Світ мистецтва», що існувало в Петербурзі. Як і більшість з них, він походив з дворянської культурної родини, мав добру освіту й ерудицію, залюбки створював малюнки і картини ретроспективної тематики на теми кінця 18 — початку 19 століть. Він охоче звертався до створення натюрмортів, пейзажів, іноді змішуючи жанри (натюрморт, інтер'єр і пейзаж у відкритому вікні, натюрморт з автопортретом). Але Сомов не працював для театру, хоча поціновував його, а темами для його творів часто слугували сцена, актори театру масок, сценки з вистав тощо. Під час перебування в Москві відвідував театр МХТ, де з насолодою передивлявся вистави Чехова Антона Павловича.

Сомов поціновував свою незалежність і не бажав пов'язувати себе службою в будь-якій державній установі Російської імперії чи з працею викладача, постійно відхиляв ці пропозиції. На щастя, він таки мав статки і був дещо «недешевим» художником.

Він був аполітичним, але спостерігав за перебігом подій (революція 1905—1907, Перша світова війна) і давав досить сміливі оцінки керманичам, досить ворожо ставився до царя Миколи ІІ, кепкував з його «примітивної культури». Свого негативного ставлення до царської родини не змінив й після 1917 року.

Важливою складовою творчості художника були портрети, особливо портрети графічні, що стали важливими документами доби. Хоча художник неохоче брався за створення портретів на замову, віддаючи перевагу портретам своїх близьких чи родичів, людей з близького оточення, яких поважав і добре знав. Сомов один з небагатьох, що поціновував порцеляну й готував проєкти для дрібної пластики в порцеляні. А графічні твори майстра стали в рівень з його творами олійними фарбами, не поступаючись останнім в значних мистецьких якостях.

При цьому Сомов не сприймав тогочасну реальність, відштовхуючи від себе і своєї творчості паростки доби, залишаючись у межах дворянської культури та її ретроспекцій. Це спричинило негативні оцінки творчості художника з боку критика В. В. Стасова й І. Ю. Рєпіна, в якого недовго навчався Сомов. Серед тих хто писав про Сомова:

Костянтин Сомов читав на п'яти мовах. А і віці 62 роки почав вивчати ще й іспанську.

Родина

[ред. | ред. код]

Походив з культурної дворянської родини. Батько, А. І. Сомов, викладав фізику і математику, переклав російською мовою роботу Галілея «Бесіди і докази відносно законів руху», пізніше — музейний працівник Імператорського Ермітажу, який опікувався Картинною галереєю і створив її науковий каталог. Колекціонував твори мистецтва.

Мати Костянтина Сомова, Надія Костянтинівна, походила з дворянського роду Лобанових, відрізнялася веселою та легкою вдачею.[3]

Мати займалася дітьми, Олександром (1867), Костянтином та Анною (1873). З Анною склалися настільки добрі стосунки, що їх перервала лише смерть митця, незважаючи на територіальну віддаленість і його еміграцію у Францію. Майже кожні три дні Сомов писав сестрі листи з Франції.[4]

Своєї сім'ї не мав.

Навчання

[ред. | ред. код]

В 1879 році в Санкт-Петербурзі Костянтин вступає в німецьку гімназію Карла Мая. Саме тут він познайомиться з Олександром Бенуа. Навчання не закінчив.

У 1888 році Сомов поступив в Петербурзьку Академію Мистецтв.

З 1894 року займався в майстерні Рєпіна Іллі Юхимовича. У 1894 р. відвідав Італію.

У 1895 році Сомов бере участь в першій знаковій виставці «Blanc et Noir» («Біле і чорне»). Два етюди були придбані С.Дягілєвим.

Разом з Бенуа і Бакстом не закінчив академічного курсу, оскільки вважав офіційний академізм і реалізм передвижників нудними і застарілими. Навчання вирішили продовжити в Парижі.

У 1897—1898 році художник вчився в Академії Коларосі в Парижі.

Початок творчості

[ред. | ред. код]

Сам художник відносився до себе дуже критично і не вірив у свій талант, про що свідчать його щоденники. Хоча малював він з дитинства, але довго не міг знайти свій власний стиль.

Літо 1896 років Сомов і Бенуа провели на дачі під Оранієнбаумом, в селі Мартишкіно. Саме там, за свідченням Бенуа, Сомов почав створювати[5]

Забавні історичні сюжетики сентиментально-мрійливого відтінку, завдяки яким він потім всього більш прославився у широкої публіки, завдяки яким виробилося якесь уявлення про "сомовський жанр"

У 1898 році Сомов стає одним із засновників художнього об'єднання «Світ мистецтва».

У 1903 році в Санкт-Петербурзі пройшла його перша персональна виставка, на якій Сомов представив 162 роботи.

У 1907 році у Німеччині виходить антологія французької еротичної літератури 18 століття «Книга маркізи», до якої Сомов створив графічні ілюстрації .

З 1913 р. — обраний членом Академії мистецтв.

Декілька разів відвідав Німеччину, США, Францію, як з метою знайомства з європейським та французьким мистецтвом, так і для лікування. Серед майстрів, яких особливо полюбляв — Ватто, Шарден, Жан-Оноре Фрагонар, Дега. Французький імпресіонізм знав, але залишився прихильником реалізму, нехай і в ретроспективному відтворенні. Новітні течії мистецтва Франції першої третини 20 століття не мали впливу на твори Сомова ні в молоді роки, ні в еміграції.

Період 1917—1923 рр.

[ред. | ред. код]

У 1917 році після Лютневих подій К.Сомов робить у своєму щоденнику такий запис:

Вийшли “Ізвєстія”. Мабуть, династія впала і регентства ніякого не буде <.> Багато хуліганів озброєних, подекуди стріляють, величезні хвости на Англійському за цукром. Їдуть авто з червоними прапорами, в них обірвані люди і наполовину солдати. Натовп благодушно налагоджений, але думаю, буде різанина

Після більшовицького перевороту працював художнім консультантом Державного Фарфорового Заводу (в даний час ІФЗ).

В 1918 році «Книга маркізи» з ілюстраціями Сомова виходить в Росії.

У 1919 році в Третьяковці прошла його персональна виставка.

Костянтин Сомов шість років прожив при режимі більшовиків. У нього забрали усі гроші в банку, але він, як авторитетний художник, отримав охоронну грамоту на своє житло, колекції антикварних меблів, картини і збірку малюнків старих майстрів.

Серед небагатьох митців, що перебували в Петрограді, Сомов відзначив Бориса Кустодієва. Прикутий до ліжка художник-інвалід викликав співчуття Сомова. Той ходив до нього у гості, носив книжки, спілкувався.

Початок еміграції

[ред. | ред. код]
Двері в садок

У 1923 р. Сомов відбув у закордонне відрядження разом з Грабарем І. Е., обидва супроводжували Російську виставку у США. Сомов став головою виставкового комітету в Нью-Йорку після від'їзду Грабаря. Мета виставки — продати частку творів у США заради матеріальної підтримки російських художників, що залишилися у СРСР. Мета була досягнута частково і не через діяльність Сомова, бо США йшли до економічної депресії. Зустріч з родичами Сомовими за кордоном, з родиною Рахманінових, з Метрополітен-музеєм пожвавила життя художника, наново пов'язала з тутешнім оточенням. Він повернувся у Париж, де зустрів низку старих знайомих-емігрантів, звичних шанувальників і меценатів і остався там назавжди. Серед паризьких знайомих Сомова в цей час — родина Шухових, Г.Гіршман, В. Нувель, баронеса Нольде, у французькій садибі останньої поблизу містечка Ле-Манс художник працював, користувався російською бібліотекою Нольде. Єлизавета Поляк стала добрим другом старому митцю, дарувала книги, узяла на себе частку домашніх справ художника.

Так почалася його еміграція.

Сомов і християнство

[ред. | ред. код]

Сомов не писав релігійних картин, бо занадто полюбляв життя, вільний час, тимчасові насолоди. Якось у спілкуванні з Джойсом-молодшим, сином письменника, проговорив до третьої години ночі. Мова йшла про добро в житті, несподівано широко розкривши ерудицію художника і сміливість його висновків. Сомов стверджував, що Біблія та Євангеліє — надзвичайні книги, але тільки легенди і казки, і що Месія не тільки Христос, а подібні були і до, і після нього. І в житті людства Христос зіграв значно меншу роль, ніж думає більшість. Адже і без Месії в людині закладене утаємничене і непізнане прагнення доброти, нехай і не у всіх, але ж як сильно.

Але критичні висновки Сомова ніяк не переходили у ворожнечу до церки чи до закликів ламати храми, руйнувати монастирі, стріляти священиків, як це робили більшовики.

Смерть

[ред. | ред. код]

Помер в Парижі на 69 році життя. Похований на цвинтарі Сент-Женев'єв-де-Буа.

Архів Сомова

[ред. | ред. код]

Спадкоємцем архіву листів художника став його близький друг, натурник та боксер Борисом Снежковський, який у 1928 році познайомився з Сомовим та позував для образу Дафніса[5].

Велика частина архіву розпорошена.

Поет Олександр Блок

Художник роками листувався з відомими особами доби. Серед знайомих Сомова —

Він до смерті вів особистий щоденник. Частка його архіву зберігається в Державному Російському музеї, бо сестра художника (Сомова-Михайлова)- залишилась в СРСР і листувалася з братом майже до його смерті у 1939 р. Частка документів придбана музеєм з інших джерел. Частку щоденників художника та архіву митця французького періоду музею переслав Брайкевич Михайло Васильович з Лондону. Записи в щоденниках та листах дають можливість відслідкувати шляхи творів митця, їх долю (провенанс). Адже Сомов (на щастя для мистецтвознавців) фіксував, кому і коли продавав свої твори.

Персональні виставки

[ред. | ред. код]
  • 1-ша персональна виставка створена Грабарем І. Е.
  • Виставка в Лондоні
  • Ювілейна виставка з нагоди 100-річчя художника, 1969 р. Ленінград.

Вибрані твори

[ред. | ред. код]
Сомов Костянтин Андрійович (1869—1936). «Прогулянка взимку», 1896 р.
Художниця Мартинова (Пані в блакитному (Сомов)
  • Портрет сестри, 1892 р.
  • Мати художника, 1895 р.
  • Вечірній пейзаж. Мартишкіно, 1896 р. Російський музей
  • Анна Карлівна Бенуа, дружина О. М. Бенуа. 1896 р.
  • Альтанка, 1897 р.
  • Портрет Сомова Андрія Івановича, батька художника, 1897 р.
  • Портрет сестри, овал, 1897 р.
  • Версальський парк взимку, 1899 р.
  • Автопортрет, 1899 р.
  • Вечірні тіні, 1900 р.
  • Пані в блакитному (художниця Мартинова),1900 р.
  • Художниця А. П. Остроумова, 1901 р.
  • Алушта, 1901 р.
  • Вечір(сценка в парку 18 століття),1902 р.
  • Відлуння минулого часу, 1903 р.
Лансере Євген Євгенович
Композитор Рахманінов С. В., 1925 р, у віці 50 р.
  • Рахманінов Сергій Васильович, 1925 р., Російський музей
  • Портрет-афіша «Рахманінов С. В.» для рояльної фірми «Стейнвей»
  • Пейзаж в Нормандії, 1929 р.
  • Російський балет, 1930 р.
  • Інтер'єр
  • Портрет Т. Брайкевич, 1931 р.
  • Портрет Б. Снежковського, 1934 р.
  • Автопортрет з натюрмортом, 1934 р.
  • Натюрморт біля вікна, 1934 р.
  • Портрет Розаріо Зубової, 1939 р.

Обрані твори (галерея)

[ред. | ред. код]
Сомов К. А. «Побачення надвечір», бл. 1920 року.
  • Сомов К.А. Екслібрис Михайлова С.Д., 1901 р.
    Сомов К.А. Екслібрис Михайлова С.Д., 1901 р.

Ушанування пам'яті

[ред. | ред. код]
  • 2017 року в Москві відбулась презентація першого тому «Константин Сомов. Дневник. 1917—1923». Книга містить розпорядок дня художника, події з життя і його думки у період від початку Лютневої революції до еміграції 1923 року. Упорядник — мистецтвознавець Павло Голубєв[6].
  • З 6 вересня до 27 жовтня 2019 року з нагоди 150-річчя від дня народження Костянтина Сомова в Одеському художньому музеї проходила виставка «Константин Сомов. Без цензури». На ній було представлено твори майстра, що зберігаються у фондах художніх музеїв України. Серед експонатів — рідкісні еротичні малюнки до збірки «Книги маркізи» (XVIII ст.)[7].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Сомов Константин Андреевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ Музей мистецтва Метрополітен — 1870.
  3. ↑ Константин Андреевич Сомов - Биография художника, известные произведения, выставки. Artchive. Архів оригіналу за 25 травня 2021. Процитовано 25 травня 2021.
  4. ↑ Константин Сомов. Ориентация таланту не помеха. Часть первая. «До-Парижское». Обсуждение на LiveInternet - Российский Сервис Онлайн-Дневников. www.liveinternet.ru. Процитовано 25 травня 2021.
  5. ↑ а б Наталья Игнатова (19.07.19). Романтик ушедшей эпохи: Константин Сомов (рос) . Архів оригіналу за 25 травня 2021. Процитовано 25.05.21.
  6. ↑ Вышел в свет первый том дневников Константина Сомова. artinvestment.ru (рос.). Процитовано 2 травня 2020.
  7. ↑ Константин Сомов. Без цензури | Одеський художній музей. www.ofam.org.ua. Архів оригіналу за 17 грудня 2019. Процитовано 2 травня 2020. [Архівовано 2019-12-17 у Wayback Machine.]

Джерела та література

[ред. | ред. код]
  • А. Бенуа «Сомов» // журнал «Мир Искусства», 1899, № 20
  • Стасов В. В. «Искусство XIX века», 1906 г.
  • Эрнст С. Р. К. А. Сомов. — СПБ: изд. Общины Св. Евгении, 1918. — 116 с.
  • Асафьев Б. В. «Русская живопись. Мысли и думы», Л — М, 1966
  • Петров В, Н. «История русского искусства», Т 10, М. 1968 (глава «Мир искусства»)
  • Пружан И. Н. Константин Сомов. — М.: Изобразительное искусство, 1972. — 127 с.
  • К. А. Сомов. (1869—1939). Альбом (автор вступ. ст. и сост. А. П. Гусарова). — М.: Искусство, 1973. — 32 с.
  • Русский музей. Каталог. «Живопись 18-начала 20 века», Л, «Аврора», 1980
  • Александр Бенуа размышляет… (статьи и письма 1917—1960 г.) — М., 1968; Memoirs, v. 1-2, L., 1960-64.
  • А.Бенуа. Мои воспоминания. В пяти книгах. Т.1. Т.2. Изд. второе, доп. М., Изд. «Наука», 1990.
  • Констянтин Сомов. Каталог виставки Одеського художнього музею «Константин Сомов. Без цензури». Автор тексту, упорядник додатків — Павло Голубєв, 2020.
  • Константин Сомов: Дама, снимающая маску. Автор Павел Голубєв. — Изд. «Новое литературное обозрение», 2019 — С.219. — ISBN 978-5-4448-1325-6

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Сомов_Костянтин_Андрійович